|
Ну й гітара в мене є – я такий шалений! Не побачу волі вже через злу фортуну! Переріжте горло все, переріжте вени – Тільки не порвіть мені знову срібні струни! Я зариюсь в землю, згину я без крику – Хто б це заступився – я такий ще юний! Влізли мені в душу і шматують дико – Тільки б не порвали знову срібні струни! Та гітару понесли, з нею – і свободу, – Я впирався і кричав – аж дзвеніли луни: «Ви топчіть мене у грязь, киньте мене в воду – Тільки не порвіть мені знову срібні струни!» Що ж це, братці! Та невже десь пропала доля, Бо щасливих днів нема і ночей бурунних?! Загубили душу геть і забрали волю, – А тепер порвали ще мої срібні струни...
|