|
По мені кохана відсумує чесно, після мене друзі роздадуть борги, замість мене іншим явір прошелесне, і за мене, може, вип’ють вороги. Я не маю сонця, та бодай би – хвищі, і моя гітара – без струни. І не можна нижче, і не можна вище, і зірок не можна, і далечини. Вільно мандрувати – відібрали право, є лише два кроки до стіни. І не можна вліво, і не можна вправо, тільки й залишили – клапоть неба й сни. Сни про те, як вийду, як відчинять брами, як мені гітару віддадуть... Хто мене зустріне, чи усе – те саме, й що за спів розвіє в серці каламуть?
|