У котрий раз лечу Москва – Одеса –
І знов не випускають літака.
А ось пройшла вся в синьому принцеса стюардеса, –
Як флот цивільний – впевнена така.

Над Мурманськом ні хмар, хмарин, ні-ні,
І хоч в цю мить до Ашхабада в небо.
Відкриті Київ, Харків, Кишинів,
І Львів відкритий, – а мені не треба!

Мені сказали: «Ти не сподівайся,
Бо гріх великий ремствувать на Бога!»
І знову ось дають затримку рейсу на Одесу:
Причина цьому крижана дорога.

А в Ленінграді з даху потекло,
Візьми і в Ленінград собі подайсь!
В Тбілісі – там і ясність і тепло,
Там чай росте, – мені ж бо туди зась!

Я чую: ростовчани відлітають, –
Мені ж Одеса – наче світ увесь!
Мені мерщій туди, куди мене ще не приймають, –
І лиш тому знов відкладають рейс.

Треба, де кучугури намело,
Очікують де завтра ожеледи!...
Де-небудь є прояснення, тепло –
Там добре, – та мені туди не треба!

Звідсіль не випускають, а туди ще не приймають, –
Несправедливо, сумно ну і от:
Нас на посадку нудно стюардеса запускає,
Така доступна, як увесь цивільний флот.

Відкрили найзабутіший куток,
В котрий мене не замануть і медом,
Летіть в закритий порт Владивосток,
В Париж летіть! – мені туди не треба.

Вже роз’яснилось: летимо, всі заборони знімуть!
Напруживсь лайнер чути виск турбін...
Я а уже не вірю ні у що – мене не приймуть,
Бо знов знайдуться тисячі причин.

Треба, де завірюха і туман,
Очікують де завтра ожеледи!..
Відкрили Делі, Лондон, Магадан –
Відкрили все, – мені туди не треба!

Хоч заплач – або засмійся, – бо таки затримка рейсу –
В минуле нас веде не до, а од
Струнка уся, як «ТУ», та стюардеса міс Одеса,
Що дуже схожа на увесь цивільний флот.

І знов дають затримку до пори –
Народ до восьмої покірно засинає...
Як це набридло, дідько всіх бери, –
І я лечу туди, де вже приймають!
Ніна Качеровська2018