|
Хто вірить у Магомета, хто – в Аллаха, хто – в Ісуса, хто ні у що не вірить, навіть в біса, на зло всім, релігію прегарну вигадали індуси: що, дуба врізавши, не помираємо ми зовсім. Рвалася вгору душа твоя, Із мрією народишся, та якщо жив ти, мов свиня, Свинею і залишишся. Хай погляд на тобі косий, до докорів ти звикни, ну прикро – що ж, знов народишся здатний на шпильки. А як смерть вгледів ворога у цьому ще житті ти, то пильне око в іншому дістанеться тобі. Живи собі нормальненько, є привід веселитися: бо ж може у керівника, втілиться душа твоя. Нехай живеш ти двірником – народишся прорабом, а після, із прораба до міністра доростеш, та як тупий, мов дерево – то станеш баобабом і будеш баобабом тищу років, доки вмреш. Так прикро буть папугою, з довгим життям гадюкою, че не краще бути при житті людиною пристойною?! Так хто є ким, так хто був ким? Ніколи невідомо нам. Хто був ніким, той стане всім, Замислись ти про це! Можливо той облізлий кіт раніше був негідником, а ця мила людина була раніше добрим собакою. Від захвату підскакую, Обходжу я спокуси, Яку ж зручну релігію вигадали індуси!
|