|
Десять тисяч і всього один забіг зостався. Несподівано Бєскудніков Олег зазнався. Каже, хворий, бюлетеню, впав із сил – і згинув. Ось тоді мене наш тренер запросив: біжи, ну. Я ж на довгій на дистанції помру, не охну. Пробіжу, напевно, тільки перший круг – і здохну. Та суворо тренер: Фєдя, ти допе- трай, зможеш, Головне ж, була би воля лиш до пе- ремоги. Воля волею, як сили є стокрот, старався, Я на десять тисяч біг як на п’ятсот, – та здався, І підвів усіх, хоч я й попереджав, не чули, Бо пробіг всього два кола і упав, жалкую. І наш тренер, екс- і віце-чемпіон ОРУДа, Не пускати став мене на стадіон, іуда. З ним ще вчора ми пили, як братани, до ранку, А тепер кричить: «Замінюй ковзани на санки!» Шкода тренера, він тренер хоч куди, та Бог з ним. До класичної я взявся боротьби і боксу. Перестав я сумніватися в собі, напевне. Раптом стали ввічливі зі мною всі, і тренер.
|