|
Євпаторійському десанту
За спинами в нас залишились падіння і втрати, – Ну хоч невидимий, ну хоч би малесенький зліт! Так хочеться вірити, що наші чорні бушлати Мені все ж дозволять сьогодні побачити схід. Сьогодні при людях сказали: «Помріть, мов герої!» Гаразд, ми побачимо ще, чи таким буде звіт... Я тільки подумав, в диму від цигарки чужої: Хай – хто на що здатний, я ж маю – побачити схід. До рот особливих – в саперів осібна пошана. З ножем не стрибайте на спину мою з-за гілок, – Даремно – хай горло моє крає різана рана, Сьогодні побачу я схід за останній хоч крок! Пройшлись по тилах, ворогів не торкаючи сонних, – Коли я помітив, лиш ми прокусили прохід: От ще нетямущий, зелений та вже чуйний сонях Повернув верхівку тихесенько дуже на схід. За спиною в нас на пів сьому залишились – знаю – Не лише падіння та втрати, а й – зльоти та схід. Два голих дроти зубами гризу й зачищаю. Я сходу не бачив, та певен: він лине у світ! Вертає додому на нас рівно зменшена рота. Та є важливіше – підірваних брам краєвид. І ще я все ж вірю, що наша незграбна робота Дарує можливість без мита вам стрінути схід!
|