|
Не хватайтесь за чужі ви талії, Як втекли з подружніх ніжних рук. Ви згадайте те, як до Австралії Підпливав покійний нині Кук. Як там, розмістившись край азалії, Безперервно з ночі до зорі Поїдали в сонячній Австралії Майже всіх нечемні дикарі. Чого аборігени з’їли Кука – Мовчить наука, мовчить наука. Он логіка – найкраща запорука – Були голодні, то й з’їли Кука! Є варіант – їх вождь Велика Бука Кричав, що гарний кок на судні того Кука, То й помилися. Про те мовчить наука – Хотіли кока, а з’їли Кука. І не було в тім ані фокусу, ні трюку, Зайшли без стуку, зайшли без звуку, У хід пішла дубинка із бамбуку, Бабах в макітру, й немає Кука! І припускають також вчені-роботяги, Що Кука з’їли із великої поваги, А ними керував шаман – падлюка: «Давайте, хлопці, хапайте Кука, Хто покуштує без цибулі Кука, Той сильним стане, то ж бо – запорука», Якийсь-то взяв у руку каменюку, Жбурнув – гадюка! Й немає Кука. От дикуни собі й ламають нині руки, Щити з ножами, а також луки, Спалили всі дубинки із бамбука... Жалкують, певно, що з’їли Кука!
|