|
Не хапайтесь за сторонні талії, Вирвавшись із рук своїх подруг. Згадуйте, як до країв Австралії Підпливав покійний нині Кук. Сівши десь у затінку азалії, Поїдом, від ранку і до тьми їли там, в тій сонячній Австралії Друга дружку злії дикуни. Але чому аборигени з’їли Кука? За що – неясно, мовчить наука. Мені ж здається простою дуже штука: Хотіли їсти і з’їли Кука. Є варіант, що їхній вождь Велика Бука Кричав, що пресмачним є кок на судні Кука. Та помилились, і про це мовчить наука – Хотіли кока, а з’їли Кука. І зовсім каверзи там не було чи трюку, Ввійшли без стуку, цілком без звуку, І запустили в хід ломаку із бамбука, Трісь! просто в тім’я – немає Кука! Проте існують ще учені зауваги, Що Кука з’їли із великої поваги, Що всіх під’юджував чаклун, хитрун і злюка: – А нумо, хлопці, хапайте Кука! І хто умне його без солі і бамбука, Той сильним, смілим, добрим буде вроді Кука. Комусь потрапила під руку каменюка. Метнув, гадюка, й немає Кука. А дикуни тепер собі ламають руки, Списи ламають, ламають луки. Спалили й кинули ломаки із бамбука – Переживають, що з’їли Кука.
|