|
Щоб сприймати правильно реалії, має знати навіть і селюк, як до місця рівного в Австралії підпливав покійний нині Кук1. Як опісля кожної баталії на теренах від Галичини аж до міста Рівного – в Австралії – їли своїх ближніх дикуни. Але чому аборигени з’їли Кука? І хто конкретно? – Мовчить наука. Або свої, або ригени-злодіюки... Мо’, був найслабший – і з’їли Кука. Є думка, що тубільний гетьман, сатанюка, волав, що ніби сан є рабина у Кука2. Помилка вийшла, – ось про що мовчить наука: хотіли – ребе, а з’їли – Кука. На ребе надто вже у всіх свербіли руки, – а що поробиш, така спонука!.. Пустили пір’я із перин башибузуки, креснула шабля – й немає Кука. Та гадку ще одну дамо для противаги: це Кук Василь3 був, й він спожитий від поваги, бо політрук усіх мутив та улюлюкав: – Не треба ребе, – хапайте Кука! Мовляв, хто з’їсть його з гарніром із латуку, той стане схожий доброчесністю на Кука... Комусь попалася під руку каменюка, жбурнув, падлюка, – й немає Кука. Тепер узяла дикунів отих розпука, списи ламають, ламають луки, ущент свої спалили бунчуки та дрюки, – переживають, що з’їли Кука!
1 Джеймс Кук – англійський першовідкривач, навігатор та дослідник.
2 Авраам Кук – рабин, кабаліст, суспільний діяч. 3 Василь Кук – генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА.
|