|
Тільки прилетіли – зразу й сіли. «Фішки» всі стоять заздалегідь. Фоторепортери налетіли – Лізуть й з пантелику хочуть збить. Вам мене здолати й думать годі, Репортерам з ніг мене не збить. Не майстерність стане у нагоді: Шиферу дійти тут при народі Не дано, чим буду я ходить. Хай розпочинать цьому «огиру», Кажуть, що він білими мастак! Ходить він з Є-2 на Є-4... Це мені знайоме чимсь...Так-так! Хід за мною. Треба діять, Сєня, – Навмання робити щось, прикинь... Королева – наче навіжена: В різні боки ходить, як скажена, І, неначе «Г» стрибає кінь. Ех, спасибі другу з мого цеху, Що навчив, як ходять, як здають... З’ясувалось згодом, що я легко Розіграв класичнійший дебют! Як би мені вибрать без промашки? Кухаря ось тут я пригадав. Пішаків на чарки змінить важко, А то б час зірковий мій настав Бачу, що «виделку» мостить хитро, Хоче він ферзя змолоти – хрясь... Під таку ось закусь – ще б й півлітра! Та пияцтву в матчу нині – зась. Я голодний, виходу не знаю: Тут у них лиш кава, та омлет, – Колами в очах клітки стрибають, Королів я за тузів сприймаю, І з дебютом плутаю дуплет. Є прикмета – от і ризикую: Як я вперше, буде тож везти. Я його замучу, зашахую – Мені б дамку тільки провести! Зволікаю. Певно – наче вата. Треба щось там бити – вже пора! Бити ж чим? Турою – страшнувато, В щелепу – мабуть, ще ранувато, Та й незручно – перша це ж бо гра. ...Він руйнує захист дуже хвацько – Цей старий індійський, валить вщент, – Це мені нагадує зненацька Індо-пакистанский інцидент. Та дарма жартує з нашим братом – В мене ж міра є, їх навіть дві: Якщо схоче вирішить все матом, То його – через стегно з захватом, Або – хід конем по голові. Розумію, можна щось зробити – Як то кажуть, все ще на мазі: В шахах і пішак спроможний вийти – Як він потренується – в ферзі! Шифер став до хитрощей вдаватись: То він встане, пробіжить, й назад, Турами вже хоче обмінятись. Ще б йому мене не налякатись, Лежачи ж бо жму сто п’ятдесят! Я його фігурку зміряв оком, А коли оголосив він шах – Одгорнув я біцепс свій, нівроку, Й навіть зняв для певності піджак. І зненацька в зал підкралась тиша, Він побачив, що я вже встаю... Мабуть, йому стало не до фішок – І розхвалений надмірно Фішер Зголосився визнать... нічию.
|