|
Тільки прилетіли – зразу сіли. А зустріч, підготували – Фоторепертери налетіли І сліплять, й з толку збити хочуть. Але ж мене й вдома – хто поборе? Репортерам мене з ніг не збить! Мені ще й невміння допоможе: Оцей Шифер нізащо не зможе Вгадати, як я буду ходить. Випало йому ходить задирі, – Кажуть, що він білими мастак! Зробив хід е2 на е4... Щось мені знайоме... Так, так, так! Хід мій – що робити? – треба, Сева, – Наугад, як по тайзі вночі... Згадав, головна тут королева: Ходить взад-вперід і вліво-вправо, – Ну, а коні буквою «Г», теж схожі. Ех, спасибі заводському другу – Научив, як ходять, як здають. Вияснилось згодом, що я з зляку Розіграв ще й класичний дебют. В нього ферзі, ладьї – фігури, Слони сильні і небезпечні. У мене ж, усі фігури – дури, Королеви у мене і тури, Офіцери – вони ж не слони. Слідкував, щоб не було промашки, Згадував все повара, в журі. Ех, змінить би пішаки на чарки – Швидко прояснилось в голові. Бачу, він націлює на вилку – Хоче з’їсти – і я б з’їв ферзя. Під таку закуску, ще б і бутилку, Та під час матчу, жаль, ні-зя! Я голодний, порахуйте самі: Тут у них лиш кофе та омлет, – Клітки – перед очима кругами, Королей я плутаю з тузами І з дебютом плутаю дуплет. Є прикмета – ось я і рискую. В перший раз мені все ж повезе! Та я його замучу, зашахую – Мені б тільки дамку провести. Не мичу, не телюсь – весь, як вата. Треба чимось бить – давно пора! А чим бить? Ладьєю – страшновато, Зправа – челюсть – ранувато, Незручно, бо це ж перша гра. Він уміло мій захист руйнує, Старо-індійський – на раз, в момент. Він мені неясно нагадує Індо-пакистанський інцидент. Він шуткує марно з нашим братом У мене є міра, навіть, дві. Якщо він мене прикончить з матом, То, я його через стегно з захватом, Або ж – хід конем – по голові. Я ще трішки добавив стрімкості – Все не так вже й хмарно поблизу: В світі шахів пішак може вийти – Якщо тренується – в ферзі. Шифер став на хитрості пускатись: Встане, пробіжиться і назад; Порадив турами мінятись, – Ну, звісно, як йому мене не боятись – Лежачи ж я жму сто пятьдесят! Я його фігурку зміряв оком, І коли він об’явив свій шах – Привідкрив я біцепс ненароком, Навіть, зняв для вірності піджак. І миттєво в залі стало тихо, Він помітив, що я привстаю... Видно, йому стало не до шахів – І хвалебний, гозвісний Фішер Тут же погодився на нічию.
|