|
Я кричав: «Ви що там, подуріли? – Загубили шаховий престиж!» – А мені сказали в нашому спортвідділі: «От і чудово – ти і захистиш! Лиш врахуй, що Фішер – та ще цяця, – З дошкою вночі він, як удень. Чисто грає, нізащо чіпляться...» Та чи ж мені його лякаться, – Напоготові в мене – хід конем. Ох ви, мускули зі сталі, Чіпкі пальці – дві струни! Ох, фігурки мої вдалі – Дві мережані тури! Друг мій, футболіст, навчав: «Не бійся, – Із гравцем таким він – не мистець. За тили і центр ти не хвилюйся, Грай тільки по краю – навпростець!..» Ну, я наліг на біг, на фехтування, Вагу в лазні скинув, гарно сплю, Ну, словом, після такого тренування Я його без мата задавлю!.. Ох ви сильнії долоні, М’язи богатирськії спини! Ну ж ви, коні, мої коні, Ох, ви, любії слони! «Ти не квапсь і головне, не горбся, – Так боксер втовкмачував мені, – В ближній бій не лізь, гати лиш в корпус, І пам’ятай: коронний твій – прямий.» Честь корони шахів тут – на карті, – Гонор його врешті-решт спаде: Ми зіграли з Талем десять партій – В преферанс, в очко і на більярді, – І Таль сказав: «Такий не підведе!» Ох, рельєф мускулатури! Дельтовидні – пік дивини! Що мені легкі фігури, Всі ці коні та слони! І в буфеті, не для всіх відкритім, Кухар заспокоїв, притлумивши сміх: «Зі своїм таким-ось апетитом Проковтнеш коней його усіх! Ти присядь: дорога, знаєш, дальня – Тож з харчами наготуй рюкзак. На обох візьми пиріг пасхальний: Цей бо Шифер – хоч він там і геніальний, – А поїсти вдосталь – теж мастак!» Ми міцні горішки – хай всі знають! І корону – привезем! Мов пішак, спати лягаю, Просинаюся ж – ферзем!
|