|
Я волав: «Бодай усім вам чорта, геть згубили шаховий престиж!..» Тут мене – в райвідділ... ні, по спорту... й кажуть там: «От ти – і захистиш. Та завваж, що Фішер – як той коник, конями плигає ні за гріш, він дебюту кінського поклонник...» Та дарма, я теж – не ополоник, а на фермі коні в нас – не гірш! Ох, мозолясті долоні, ох, кістки, стійкі на звих! Ой ви, коні, мої коні, – запрягайте, хлопці, їх! В мене брат грав форварда за «Колос», він мені всі викрути відкрив: «Ти про центр обмовся ніби вголос, ну, а сам – грай флангом на відрив!» Я весь час тренуюсь мимоволі, – плугом перехрещую ріллю... Так що я на будь-якому полі – хоч там на же-шість, хоч на футболі – Фішера без мату задавлю! Ох, тренаж мускулатури – вітчизняні трактори! Просто задля фізкультури переб’ю його тури! Тренер з боксу вчив мене: «Не горбся! – (Він у боксі – доктор всіх наук.) – Не влучай (навмисно) нижче торса й пам’ятай: твій козир – лівий хук». Свій талан на карту ставлю щиро, і на здачі руки не тремтять: всі тузи – у мене, маловіри! Ось, – це два, це три, а де чотири?.. Є чотири! Ой, диви, – аж п’ять! Ох, мої сталеві жили, ох, залізні кулаки! Що́ мені ті слабосилі Фішеро́ві пішаки! І у чайній за столом накритим кухар поміж тостів бубонів: «Ти з таким чудовим апетитом проковтнеш усіх його слонів! Ти насіння набери в кишені – грати довго, – нудно, як-не-як... Тільки приготуй обидві жмені: Шифер їхній – він хоча і геній, а лузати – теж, мо’, не глупак!» Ох, ми вправні скорохвати! Ми корону – привезем! ...Пішаком лягаю спати, мо’, прокинуся – ферзем!
|