|
Скільки чудес за туманами криється. Ні підійти, ні побачить, ні взяти. Двічі старались, та Бог любить трійцю, То ж доведеться нам підіграти. Вивчи все намертво, не забувай І бурмочи заклинання: «Не загуби віру в тумані, Та радше себе не втрачай!» Було в історії – біди обсіли нас, Добре – когось він ховав у лісу. Зараз твою не цінуємо відданість, Годі тайгу зачинять на засув. Вивчи все намертво, не забувай І бурмочи заклинання: «Не загуби віру в тумані, Та радше себе не втрачай!» Таїною покрито, мовчанням сколото, – Заворожила природа-шаман. Золото чорне, білеє золото Їх береже сивий сторож – туман. Вивчи все намертво, не забувай І бурмочи заклинання: «Не загуби віру в тумані, Та радше себе не втрачай!» Невже ж тепер сила людини мала? Перед туманом – ти не главковерх? Однак від тепла, від людського тепла Навіть туман підійметься уверх. Вивчи все намертво, не забувай І бурмочи заклинання: «Не загуби віру в тумані, Та радше себе не втрачай!»
|