|
У міську маячню і в потоки машин Повертаємось ми – зазвичай, як ведеться! – І спускаємось вниз із узятих вершин, Залишаючи там своє серце. То ж облиште порожні розмови – Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав. Хто захоче в біді залишитись один, Хто захоче піти серця поклику в піку?! Та спускаємось ми із узятих вершин, – Що ж – і Боги спускались на землю великі. То ж облиште порожні розмови – Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав. Скільки слів і надій, скільки тем і пісень Будять гори у нас і благають лишитись! – Та спускаємось ми – хто на рік, хто на все, – Повернутись – з цим маєм змиритись. То ж облиште порожні розмови – Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав.
|