|
В метушливі міста і в потоки машин Повертаймося ми на буденні орбіти. І спускаймося вниз із найвищих вершин, Та лишаймося там, своїм серцем, де сонце і вітер! Отже, киньмо всі спірки й докори, Я за докази досвід обрав: Краще гір постають тільки гори, На яких ще ніхто не бував. Хто б на лихо собі – залишився один? Чи ж є друзі, такі, аби серця зрікатись?! Та спускаймося ми з щонайвищих вершин, Що ж робити: і боги на землю спускались!.. Отже, киньмо всі спірки й докори, Я за докази досвід обрав: Краще гір постають тільки гори, На яких ще ніхто не бував. Скільки слів і надій, – наче горний потік, Гори збуджують в нас – поклик: з ними лишатись! Та вертаймося ми, хто на рік, хто – на вік, Адже мусимо ми – знов і знов – повертатись!.. Отже, киньмо всі спірки й докори, Я за докази – досвід обрав: Краще гір постають тільки гори, Ті, які ще ніхто не здолав.
|