|
У суєту міст і в потоки машин Повертаємося ми – просто нікуди подітися. І спускаємося вниз з підкорених вершин, Залишаючи в горах, залишаючи в горах своє серце. Так залиште непотрібні суперечки – Я собі вже все довів: Краще гір можуть бути лише гори, На яких ще не бував. Хто захоче в біді залишатися один? Хто захоче піти, покликом серця не почуй? Але спускаємося ми з підкорених вершин... Що ж робити, і боги спускалися на землю. Так залиште непотрібні суперечки – Я собі вже все довів: Краще гір можуть бути лише гори, На яких ще не бував. Скільки слів і надій, скільки пісень і тем Гори будять у нас і звуть нас залишитися! – Але спускаємося ми, хто на рік, хто зовсім, Тому що завжди ми повинні повертатися. Так залиште непотрібні суперечки – Я собі вже все довів: Краще гір можуть бути лише гори, На яких ніхто не бував!
|