|
Якщо зовні твій друг – з папуг, чи орел, чи то так – коршак, й ти іще не добрав: мовляв, він з круків, а чи з ґав, – його вгору з весни тягни, де немає ланів та нив, хай він зерно твоє клює, – так збагнеш, хто він є. Якщо він в небесах – не птах, ледь у небі гроза – щеза, свище про переляк, мов шпак, й землю риє, як грак, – отже, він – горобець, й кінець, ти його з вишини жени, не беруть вгору їх, мілких, й нічичирк про таких. Якщо ж він хробаків не рив, тільки те, що ти дав, дзьобав, а як в тебе крило звело – він підтримав, було; якщо вітру мотив ловив, з буревісником грав й ширяв – поділись з ним усім – адже ж він наллє тобі теж.
|