|
Люба телепередаче! У суботу, як на вдачу, наша публіка гаряча розпалилася надмір: замість щоб всім психам спільно Їсти ліки добровільно – вся лікарня божевільна споживала ваш ефір. Не тамуючи розпуки, теревенив словоблуд про безпомічність науки проти загадки Бермуд. Нашим звивинам завадив, – в них посилив тарарам, і тепер місцеві влади підіймають дози нам. Громадянине редактор! Може, краще – про реактор, чи про цей... космічний трактор? Бо вже надто гаряче: тарілками нас лякають, що вони, мовляв, літають, та собаки розмовляють у районі зони Ч. Тарілок ми тих побили вже незлічене число, ми на них собаку з’їли, коли кухар – не брехло. А хто з наших не маруда – зайві ліки – в унітаз. Оце життя!.. І тут – Бермуди. Ну, не можна ж так, ураз! Не чинили ми скандалу, – голови нам бракувало; справжніх буйних в нас замало – от нема і ватажків. Та на підступи ворожі – повсякчас ми насторожі, збити нас з пуття не зможе маячіння шкідників! Це бермутять нашу воду їхні заслані чорти, це придумав Черчилль шкоду, щоб в історію ввійти!.. Щоб здолати ці примари, ми складали ноту ТАРС; та прибігли санітари й обернули все на фарс. Кожний з нас стихійний скептик враз отримав антисептик; бився в піні епілептик, як на шабаші відьмак: «Розстебніть-но реміняки, бермутанти, харцизяки! Від бермудрощів усяких аж бернудить натощак!» А один тут, параноїк, в шафі просидів півдня, – ось як сильно непокоїть ця трикутна чортівня! З глузду всі сливе звихнулись, навіть хто безглуздий був, й головлікар наш, Маргуліс, всі перегляди згорнув. Ось він – у вікні позує, штепсель підло реквізує, й фельдшеру сигналізує, щоб із стінки видрав дріт. Й мусим всі ми, невропати, дати шприцом нас ширяти, й потім – в мороку ширяти, як в Бермудах вертоліт. На побаченні спитають діти нас надвечори: «Тати, що розповідають кандидати в доктори?» Ми їм скажемо знестями тільки правду, без прикрас: «Неймовірне поруч з нами – очевидно, не для нас». Ось вам курівник Микола, в нього є приймач «Спідо́ла», завше ходить з ним довкола, ловить, контра, Бі-Бі-Сі. Він шукав у гною перли, органи його приперли, й він прибув до нас обмерлий, з номерочком на нозі. Весь від збудження аж чорний, він прибіг і розказав: лайнер наш «Еней-моторний» у трикутнику пропав! При таких-от габаритах – розчинився, як крохмаль; та кількох нещасних витяг сейнер «Чарівник Москаль». Хоч вціліли в катаклізмі, зараз всі – у песимізмі, Їх на перевірки різні привезли у бронесклі. І один із них, механік, прохопився нам на ранок, що Бермудський цей тригранник – незакритий пуп Землі. «Як же ти урятувався?» – кожен ліз та набридав. Та механік затинався, і лише бички стріляв. Він то тихий, то шалений, то виймай його з петлі, – ну, нормальний навіжений, що з ним вдієш, взагалі? Скочив звісний каламутник, алкоголік та розпутник: «Треба випити трикутник! Кожному – по триста грам!» Розійшовся істерично: «Буде випитий трибічник, хай він навіть геть кубічний, хай він – паралелограм!» Викликають в наших душах «голоси» ворожі – біль. Марно в нас абияк глушать СеШеа́ та Ізраї́ль! Сповнені сліпою люттю, нас ведуть вони до втрат, бо годують нас бермуттю про незбагнений квадрат. Науковці з передачі (що торочать про невдачі, непомітно і терпляче масам сплутують думки)! Нас беріть у ті Бермуди: де дуріють інші люди – там, без жодної облуди, з нами буде навпаки. Хай цей лист безумний трішки, – не спускайте у діру, шліть нам відповідь у ліжка через старшу медсестру. З шануванням. Підпис, дата... Озивайтеся, а то наша схибнута палата настрочить у «Спортлото».
[Рядок «ловить, контра, Бі-Бі-Сі» запозичено з перекладу М.Борецького] |