|
Послухайте всі – я ж бо вже зшаленів! Папуга – пірат я – загроза морів! Народжений ще за царя я Томка В бананно-ліановій хаті, Отцем какаду, але правда така, Що він ще не вмів розмовляти. Змінив, як то кажуть, багато адрес, Мене полонив злий Фернандо Кортес, – Почав мого батька одразу ж сварить, А тато з Кортесом не міг говорить. Не міг, бо не вмів говорить. І, щоби помститись, – з зорі й до зорі Талдичив три слова, всього лише три. Себе вперто змушував – гей, повтори: «¡Caramba!», «Коррида!» і «Чорт забери!» Послухайте всі – я ж бо вже зшаленів! Папугу – пірата – загрозу морів! Нас шторм на зворотній дорозі настиг, Мені було важко, Pepito. Англійська фрегат, який звали всі «бриг» Взяв на абордаж це корито. Був бій рукопашний три ночі, два дні, Й з піратами жити дісталось мені. Почав я ходити на різних судах, Бував в теплих водах й в північних льодах... На різних піратських судах. Я каву з какао попив доладу, Щоби привітав я їх: «How do you do!» Але я талдичив з зорі до зорі: «¡Caramba!», «Коррида!» і «Чорт забери!» Послухайте всі – я ж бо вже зшаленів! Папуга – пірат я – загроза морів! Сто років в піратах – то й став я мудріш! Та якось матросик кирпатий Продав мене в рабство за ламаний гріш, Та я вже умів розмовляти. Турецький паша зломав ніж, бо, як вам Я голосно вигукнув: «Па’ша, Салам!» І ледве не стрінув Кіндратій пашу, Коли він дізнався, що я ще й пишу, Читаю, та вірші пишу. Я Індію бачив, Іран й Марокко, Бо я – індіівідум, не попка-дурко. (Так дикі вважають, їх хата – гори!) ¡Caramba! Коррида! І чорт забери!
|