|
Ну, ось і зникла дрож в руках, Уверх – одразу! Ось в прірву обірвався жах – Назавжди й зразу. Для спокою нема причин – Тримаюсь, щоб не впасти... Немає в світі тих вершин, Яких не можна взяти. Серед неходжених шляхів Один шлях – мій. Серед не взятих рубежів Один – теж мій. Всі ті, хто тут поліг – У темряві – маяк... Серед не пройдених доріг Одна – моя. Блакитним сяйвом тут льоди Завжди политі, І таїну чужих слідів Тут бережуть граніти... І я дивлюсь на ясність ту Поверх людських голів І свято вірю в чистоту Снігів та вірних слів! Хай промайнуть роки мої – Я знаю – не забути, Що тут я сумніви свої Зумів в собі убити. Я слухав в шепоті води: Хай буде вдача, не біда!.. А день... який був день тоді? А день був – середа!..
|