|
В Тридев’ятім королівстві (Тричі дев’ять – двадцять сім) Все купалось в лицемірстві Без систем, й проблем окрім. Замість того, щоб йти воювать Став король оковиту ковтать, Розсобачився із королевою, Дочку в діви заслав пожиттєво він, А нащадок став злодіювать. А в Тридесятім королівстві (Тричі десять – тридцять, так?) В дуже дружньому сусідстві Жив один король дивак. Тихе й мирне все в спокої там, Хоч король був страшючіший хам: Він прогнав міністрів з крісел, опозицію повісив, Й від туги дуже занудьгував. В Триодиннадяцатім царстві (Тобто, в царстві тридцять три) Цар на на ліках був при пастві: Запалились міхури. Був загарбником цей ось вандал, Двох сусідів дарма ображав, Слав їм кожної суботи Дуже негативну ноту, Наривався сатрап на скандал. З Тридцять третього цар мовив, Що нема, мовляв, землі. Нападать почав він знову – І сказились королі. – Треба відсіч дать й зім’ять! – Та тільки глядь: В Двадцять сьомому нема чим воювать, А в Тридцятім – полководці Втоплені були в колодязь, Та й васали ще хочуть повстать...
|