|
У країні тридев’ятій (тричі дев’ять – двадцять сім) все трималося на блаті, й це було відомо всім. Запиячив тамтешній король, бо забув провідну свою роль, жінку потопив в наливках, донька нудиться у дівках, а синка засудив партконтроль. В тридесятій глухомані (тричі десять – тридцять, десь) жив правитель у пошані, заклопотаний увесь. Мир та спокій спокусливий там, бо правитель – бурбон був і хам, щоб настала в хаті тиша, дисидентів перевішав, відтоді нудьгував собі сам. В стороні триодинадцять (тобто, індекс тридцять три) Їхній цар був хвора цяця, – так казали доктори. Був він мілітарист та вандал, на сусідів брехав, як шакал, надсилав їм щосуботи поштою дошкульні ноти, – викликав міжнародний скандал. ...Тридцять третій цар сказився: обмаль в нього, бач, землі. На сусідську спокусився; але й там є королі! «Потребує приборкання він!» – Тільки рекрути – п’ють, як один, а стратеги й генерали всі на плахах повмирали; а в повітах – очікують змін.
|