|
Тут гілля смерек припадає до ніг, тут птахи співають тужливо. Живеш ти у хащах тих непрохідних, і вийти з тих хащ неможливо Хай бузок опадає *** черемшина *** усихає все одно тебе звідси кудись заберу, – у палац, де сопілка заграє. Твій світ чаклунами на сотні років поставив між нами завісу, і маєш ти думку одну поготів, що ліпше нема того лісу. Хай уранці зітре хтось із листя росу, місяць хай виглядав в небі хворо, – все одно тебе звідси кудись заберу, – до хатини з балконом на море *** котрий день ти вийдеш до мене так тихо, і я *** царство пісень в той край, де не буде *** лиха. *** що я вклав *** сил стільки стратив будем жити з тобою удвох в курені, якщо хтось оселився в палаці.
|