|
Тут лапи в ялин холітає вага, Щебечуть птахи полохливо. У лісі живеш – у нім чари й пітьма, І звідти піти неможливо. Нехай сохне на вітрі білизна черемх, Хай бузки опадають дощами. Все одно заберу тебе звідси тепер До палацу із сопілкарями. Сховали на тисячу літ чаклуни Твій світ у незриму завісу. І думаєш ти: кращих місць не знайти Від вкритого чарами лісу. Хай не буде уранці роси на листках, Місяць в сварці нехай з небом хворим. Все одно я тебе віднесу на руках В світлий терем з балконом на море. В який тижня день, у годині котрій Ти вийдеш до мене лякливо? Коли ми гайнем по високій траві Туди, де знайти неможливо? Украду, лиш крадіжку за зло не сприймай, Не даремно ж я тут стільки лазив? Ти погоджуйсь хоча б на у курені рай, Якщо зайнятий терем з палацом!
|