|
Тут лапи ялинок тремтять на вазі, Щебечуть птахи страхітливо – Живеш в дикім зачарованім лісі, Звідки піти неможливо. Хай сохнуть черемухи біллям на вітру, Дощем хай опадають бузки. Все рівно звідси я тебе заберу В палац, де виграють сопілки! Твій світ чаклунами на тисячі літ Від мене і світла захований, – Ти думаєш, що прекрасний, дивний цвіт, Має лиш ліс зачарований. Хай на листку не буде зранку роси, Місяць з небом сваряться, от горе. Все рівно я заберу тебе звідси У світлий терем з балконом на море. В який день неділі, в котрім часу До мене вийдеш ти страхітливо, Коли я тебе на руках віднесу Туди, де знайти неможливо. Викраду, якщо крадіж тобі до душі, – Марно, чи що – скільки сил я віддав? Погоджуйся хоч би на рай в шалаші, Якщо терем з палацом хтось зайняв.
|