|
Тут лапи ялин геть обвислі тремтять, Щебечуть птахи неспокійно, Крізь хащі і чари твоє йде життя – І виходу звідси не видно. Хай черемхи білизною сохнуть в бору, Хай бузки скрізь дощем опадають. Все одно звідсіля я тебе заберу У палац, сопілки де співають... Твій мир заховали навік чаклуни, Укрили від мене і світла. Вважаєш ти, – ліпше нема сторони, Ніж ліс зачарований – звиклий. Хай на листя ранкова роса не впаде, Скриє Місяць хай небом суворим. Все одно звідсіля заберу я тебе – В терем світлий з балконом на море. В яку днину тижня, годину яку До мене прийдеш несміливо? Коли унесу на руках з сосняку Туди, де знайти неможливо? Украду, як тобі цей крадіж до душі, Що нарешті з тобою з’єднає. Ти погоджуйся хоч би на рай в шалаші, Вже як терем-палац хтось займає.
|