|
Тут лапи ялинок тремтять в висоті, пташки щебечуть з тривогою. Живеш в зачарованому дикому лісі, звідкіля піти неможливо. Нехай черемха сохне білизною на вітрі, нехай дощем пада сирінь, все одно я тебе звідтіля викраду в світлу пору, коли чари не діють. Твій світ чаклунами на тисячі років закритий від мене і від світла, і впевнена ти, що краще нема, ніж ліс зачарований мертвий. І нехай на листі не буде вранці роси, нехай місяць б’ється з небом похмурим – все одно я тебе звідтіля викраду в палац з видом на море.
|