|
Хтось про мене сказав: він не геній, звичайно, Так, я згоден – не дуже високий респект, Числень різних, і, в тому числі, інтегральних, Не засвоїв – у мене не той інтелект. Я колись ще сказав: «Океан – як басейн», І за це мене друг мій щоразу корив, Але ж навіть відоміший фізик Ейнштейн, Як і я, так відносно усе розумів. Я і вірші пишу, і про одяг на ваті, І такі!.. Я, без лестощів, ось що б сказав: Якось раз мій покійний сусід по палаті Встав, до мене підповз і вночі заридав. А пишу я про все: про тварин, про предмети, Про жінок, було, люблячи їх про себе, Та в редакціях так спорудили тенета, Що, – прости мене, Муза, – я кинув тебе! Кажуть, я, мов, нудний, – так, у Ніцці, не жив ще, Так, у віршах про воду і пар говорив... Ех, помер у запої, в лікарні, дружище – Він згадав би, як я його якось вразив! І тепер я очнувся від довгої сплячки, Від кошмарних ночей – і ось знову дишу, Я вже з біло-прибілої вийшов гарячки, От, чекаю наступну і знову пишу!
|