|
Ми виростали у презирстві до пияк, до несунів та до безрідних іноземців, вивчали тактику проведення атак та прогресивність загниваючих тенденцій. У географії свої є тонкощі: у них там – мафія, тут – заськи поки що. У нас пшениця є гілляста і «Кобзар», у нас – колись татарський Крим, й найкращі свині, у нас є «Мрія», кукурудза, Бабин Яр, в доярок бюсти, й навіть бюст на батьківщині. У них склеротики усі політики, у них – наркотики, в нас, кажуть, – ні поки. Зчинивши скрізь політехнічний стук та грюк, з’їв всіх собак в політнауках наш соцтабір, і навіть кожний в полі доктор технаук колгоспу зиск давав в союзному масштабі! В них «Джойнти» з Джонами – всі епілептики, й живуть з масонами; тут – зась їм ще поки. Навіщо ж нам кооператори з шинків? (Ще гайдамаки били їх в відомій книзі). У нас – весь попит й пролетарський вічний гнів, а в них – лише надвиробництва вічні кризи. Іще стриптиз у них, – гидотне явище; таких вітчизняних у нас немає ще. Яка ж потрапила під хвіст всім нам шлея? Чому затримали в майбутнє світле поступ?.. Та все, мовчу: адже не слухають, хоч я – парторг останній із останнього радгоспу. Без тями бродячи, вже хтось з вікна поліз... ну, я – до родичів, у Мінеаполіс.
|