|
Я – найнепитущий у нашій рідні, а також – настирний й завзятий, і наша родина поклала мені зі списком доручень з аршин в довжині, хоч лусни, до міста чвалати. Щоб привіз я шуряку куль цукрового піску, удовиці мого хресного – лимонів, діверу сестри – ковбас, дядині старенькій – гас, ну, а брату – просто «Старку» у бідоні. Забути боюся між давки й машин, що-скільки-кому по абетці; я вивчив напам’ять доручень аршин, а гроші сховав у шкарпетці. Отже, небожу – текстиль, сестриній зовиці – сіль, двом онукам – кілька іграшок й цукерки, тітці та дружині – круп, матері – розчинний суп, ну, а батькові – «Зубрівки» півцеберки. Я йшов як в атаку, я біг марафон, й шкарпетки не зняв я ні разу... Щоб випадком список не сплив за кордон, його проковтнув я відразу. Просить борошна сестра, свату – «Екстри» піввідра, першій жінці шуряка – олії трохи, без цигарок чахне кум, пасербу – даєш ізюм, а дочка чека парфуми та панчохи. Так що я, за облизнем гнався весь час?! Та ось є товар... «Нумо, кете!» Питають: «Білети з запрошенням в вас?» Кажу: «Казначейські білети!» Значить, мила – свояку, зятю – «Київську гірку», а своякині – відріз на сарафани, для невісток – сірників, сигарети для синів, а мені – уже настій валеріани... Про картку й талони я слухав байки, про довідки та про прописку... Навіщо тоді їв папір той цупкий, навіщо карбованці пхав в чобітки, й навіщо рушав в цю поїздку? Треба десь дістати чай, – тесть-бо вдасться у відчай; для небожа – бочкового оселедця, тещі – для волосся хни, свекрові сестри – штани, ну, а дід і самогоном переб’ється!
|