|
Мишко Шифман – голова, В нього передбачення. «Що ми бачили, овва, окрім телебачення? Конкурс знову в Сопоті Аж до божевіль... Ну, а різній голоті Треба в Ізраїль». Мишко також розповів По дорозі в Мньовники: «Голду Мейєр раз зловив, Й запалали вогники». І такого ж набрехав Різного красиво, – Що ледь бранцем я не став Того Тель-Авіву! Був тверезим я в той час, (Я ж бо не обманюю), Про Моше Даяна враз Нагадав я манію: «Агресивний, бестія, Наче фараон. Ну, а де агресія, Нам буть не резон!» Мишка ледь «не стрів Кіндрат», Як було все випито. Каже, що єврейський брат Вигнав нас з Єгипету! І приниження ось це Нам не до вподоби, Про ганьбу приплів слівце, Те, що не «від бога»! Каже: «Ти ж бо не тюхтій, Треба буть в компанії. Ти – друган мій головний Ще з часів Писанія! Підем, як паломники, Ті, що бачать ціль. Нащо ті нам Мньовники? Їдем в Ізраїль!» Відповів я: «Ось те на! Глянь-но на лице, Руський я по паспорту, Знаєш же про це!? Тільки руські є в рідні, Прадід мій Самарін... Й стати родичем мені Міг лише татарин!» Ти Мишка не зачіпай Про свій рід ідеями, В нього рідних – аж за край, Що були євреями, Паралітик дід лежить, Як монах у скиті... А у нас – антисеміт На антисеміті! Мишко – лікар, вмить затих, В Ізраїлі – море їх, Гінекологів одних, Як полів незораних, Зубним лікарям – табу, Видно, було видано. Де зубів знайти йому? Буде безробітним він! Як почав Мишко кричать: «Віза, чи ж бо ванная? Їдьмо море споглядать Ізраїлєваннеє». Сум побачив у очах, Й стало його шкода. Квасу навернув баняк, Відповів я: «Згода!» ...Був у черги «хвіст» довгим, Все пройшло, як в казочці: Мишку там сказали: «Ні!», А мені – «Будь ласочка!» Він кричав: «Це помилка, Адже я – єврей!» А йому змістовно так: «Вийди із дверей!» Є питаннячко одне, Хто ж ці кляті вороги, Що пустили лиш мене, В ту прекрасну сторону? Життя в мене – красота! Мишко – п’є триклятую... Каже, що «Графа» не та: В нього, звісно ж, п’ятая!
|