|
Недаремно дідичі, хоч і звихнені, відганяли паничів від тих Шихманів, і від Шерманів (ще б пак!), і від Каменів... Правда, Камені – це так, до рядка мені. Ну а мова йде, пардон, про тих Шихманів та про їхніх гарних донь – не до втіх мені... Кожна донька на печі – як казкова вся; тож рідня за паничів непокоїться. Та й ті Шихмани тихцем собі нудяться, бо ж не може довго це так тягнутися... А панів старих таки всі соромили; де й взялися козаки із погромами! Три сестри були самі й не сховалися, – й паничі всю ніч слізьми заливалися... Та згадати не дадуть тих сестер мені: паничі уранці йдуть вже до Шерманів. В них, як донька на печі – так казкова вся, й знов рідня за паничів непокоїться... Тоді Камені папір вмить оформили, і живуть собі з тих пір в Каліфорнії.
|