|
Подумаєш – саджати кукурудзу! Подумаєш – облаяв лановий! Подумаєш – набив на чолі ґудзя! Подякував би краще, що живий! Пусте – дружина ледарка й нероба... Пусте – вернувся голим від повій... Пусте – указ звести свою худобу... Подякуй ще, що поки сам живий! Ну й що такого – з міста перти м’ясо? Ну й що такого – сп’яну сниться Вій? Ну й що такого – кров холоне часом? Скажи іще спасибі, що живий! Начхати – черговий комусь там орден... Начхати – від проміння сам не свій... Начхати – на майдані дали в морду... Повинен бути вдячним, що живий! Дрібниці – думці шкодять перебенді. Дрібниці – шкодить ниві суховій. Дрібниці – тичуть землю у оренду. Ти поки що подякуй, що живий! І справді – краще долю не гнівити. І справді: не щастить – так хоч завий... А справді: це ж кому на цьому світі віддячити за те, що ще живий?..
|