|
А люди нарікали та кричали, Воліли справедливість відшукать: – Ми зранку в черзі першими стояли, А ті, що позад нас, – уже їдять. Їм пояснили, певне, разів двісті: – Будь ласка, відійдіть, без кулаків! Ті, що їдять, напевно, інтуристи, А ви, мені пробачте, хто такі? Та люди не мирились, виступали; Напевне, справедливість не спіймать: – Ми зранку в черзі першими стояли, А ті, що позад нас, – уже їдять. Їм знову пояснив адміністратор: – Я прошу, відійдіть, без кулаків! Ті, що їдять, це ж наші – делегати, А ви, мені пробачте, хто такі? А люди все кричали та кричали, Знов справедливість хочуть відшукать: – Ми зранку в черзі першими стояли, А ті, що позад нас – чуже їдять.
|