|
Товариші учені! Доценти з кандидатами! Замучились ви з іксами, заплутались в нулях! Постійно розкладаєте молекули на атоми, Не тямите – картопля пропадає на полях. З гнилля та плісняви бальзам здобуть бажаєте, Отримуєте корені по двадцять раз на дню. Ой, доотримуєтесь ви! Ой, ви дограєтесь, Доки картопля пліснява не згине на корню! Автобусом до Сходні приїжджаєм, А там – бігцем – і не стогнати! Бо ж ми усі картоплю поважаєм, Якщо із масличком її пом’яти! Ви станете відомі на Європу всю, єдину, Якщо з лопатами покажете патріотизм. А то кагалом звикли ви напасти на пухлину, Або собаку дослідну на стіл, – це ж бандитизм. Товариші учені! Кінчайте поножовщину, Аналізи, досліди й причини! Сідайте у вантажівки, їдьте на Тамбовщину, А гамма-випромінювач від вас хай відпочине. Автобус до Тамбова під’їжджає, А там – бігцем, і не стогнати! Бо ж ми усі картоплю поважаєм, Якщо із масличком її пом’яти! Ми вас чекаєм з сім’ями, друзями, знайомими. Всім буде місце, і потім згадуватиме чинно, Мовляв, Бог з ними, – генами та хромосомами! Ми працювали дружньо і гарно відпочили. Товариші учені! Ейнштейни дорогоцінні, Н’ютони кохані, вас любимо до сліз! Бо ляжуть в одну землю останки наші тлінні, Землі – усе єдино: хімікати, чи гною віз. Автобусом до Сходні приїжджаєм, А там – бігцем, і не стогнати! Бо ж ми усі картоплю поважаєм, Якщо із масличком її пом’яти! То ж приїздіть, люб’язні, групами, колонами, Не дивлячись, що хіміки живуть вже без Христа. Ви там задихнетесь за синхрофазотронами – А тут така природа, а повітря – красота! Товариші учені! І не сумнівайтесь, милі: Як щось у вас не ладиться і на душі – афект, – Ми вмить заявимось з лопатами та вилами, Разом всі покумекаєм – й усунемо дефект. Автобус до Тамбова під’їжджає, А там – бігцем, і не стогнати! Бо ж ми усі картоплю поважаєм, Якщо із масличком її пом’яти!
|