|
Зі мною трапився суспільний катаклізм: серед ланів радгоспних мій тягнувся шлях, і тут мене став обганять капіталізм, улаштувавши пишний зад у «Жигулях». Нізащо не зійду з путівця до багна, – хай об’їжджа й сам на узбіччі місить глей. Хіба ж за те мій дід бив білих у Махна, щоб нам кацап гудів із власних «Жигулей»?! Він мій не сват та не приятель, він мені клятий лях, – приватний власник спритний той в зелених, сірих, білих «Жигулях»! Згадав татусь, як партизанив він в УПА; що ж, не наставлю на сімейній честі плям. І доки в шину можу вбити я шипа, не буде спокою глитайським «Жигулям»! Шибки побити – я граблі свої візьму, цвяхом надряпаю три букви на крилі... Бо я ганьбити не дозволю будь-кому узвишшя волзьке й гарне пиво «Жигулі»! Він мій не сват та не приятель, він мені клятий лях, – приватний власник спритний той в куркульських різнобарвних «Жигулях»! Женуть з радгоспу, тож годуюсь з «Жигулів». Я ненавиджу їх до корчів та до спазм! Зняв «двірники», дверцята просвердлив – і відчуваю трудовий ентузіазм! Як дозволяє наш партійний апарат, що скрізь у нас смердять колісні куркулі, і що сховався буржуазний той «Фіат» під назву ніжну «Лада», під мужню – «Жигулі»?! Він мій не сват та не приятель, він мені клятий лях, – приватний власник спритний той у різних «Ладах», «Нивах», «Жигулях»! Та я машину скоро злагоджу свою – всі запчастини я вже виніс з РТС. А потім – об сусідську клуню розіб’ю, бо, кажуть, в нього там – буржуйський «Мерседес»... А тачка добра вийшла, жаль чомусь її; до того ж, в світі подешевшало пальне... Ну, добре – мчу реєструватися в ДАІ!.. Ох, «ЗІЛ-111» закаляв мене! Він мій не сват та не приятель, він мені клятий лях, – державний власник спритний той на «Чайках» та на імпортних птахах!..
|