|
Від конвеєрів у даль, пофарбовані охайно, (ґрунт руйнуючи, на жаль), пориваються комбайни: бік у бік, капот в капот – «Єнісеї» й ніжні «Ниви», «Дони-1500», мужні «Колоси» ревниві... Ніби знають: не буде вигод, а лише – від «Сільмашу» їм помста та гнів. Та втрачати нема їм чого, крім кайданів, та крім запасних ланцюгів! Вже чекають вдалині РТСи, ЦРМи... Й два комбайни чепурні – від усіх собі окремо, наче йдуть до моріжка: погуляють – і додому; наче доля в них людська, і немає Агропрому... Мабуть, знають: не буде вигод у житті між сівалок, борон та плугів. І втрачати нема їм чого, крім кайданів, та крім запасних ланцюгів. А чиясь звіряча злість направля сердег на жниво. Мужній «Колос» СК-6, не прогав ту ніжну «Ниву»! Там, попереду, – РАПО, там – розподіл по ділянках... Та і є: хоч бий капот – опинились в різних ланках. Вони знають: не буде вигод, – тільки сплата колгоспних торішніх боргів... Чи ще є їм втрачати чого, крім кайданів, та крім запасних ланцюгів? Невже це й увесь наш лад – лиш коритися наказам?.. Та якось – був листопад – Їх послали в поле разом! Мовби враз змінився гнів ласкою у їхній долі... Але був кінець тих жнив, і забули їх у полі. Й не зазнали ніяких вигод, – їх удвох поховали глибокі сніги. Й поржавіли кайдани його, а у неї – усі запасні ланцюги...
|