|
Десь в спекотній Африці, Центральна де частинонька, Раптом, поза графіком, Трапилася бідонька. Слон, не виспавшись, сказав: – Видно, буть потопу!.. – Бо один якийсь Жираф Любить Антилопу. Здійнялись галас, гавкіт враз, Й Папуга мудрий, живший в нас, Ревекнув голосно з гілок: – Жираф – зэ бест! Все буде ок! Папі антилопиному Треба того сина? Все одно – що в лоб йому, Й по лобі – все єдино. А жирафів зять бурчить: – Часом ти не йолоп? – Й до бізонів пішли жить З Жирафом Антилопа. Здійнялись галас, гавкіт враз, Й Папуга мудрий, живший в нас Ревекнув голосно з гілок: – Жираф – зэ бест! Все буде ок! – То й що, що роги є на ній? – Кричав Жираф любовно. – Тепер у нашій фауні Всі рівні поголовно! Якщо уся моя рідня Буде їй не рада – Не нарікайте, серед дня – Я піду із стада! Здійнялись галас, гавкіт враз, Й Папуга мудрий, живший в нас Ревекнув голосно з гілок: – Жираф – зэ бест! Все буде ок! Десь в спекотній Африці Не бачити ідилії. Ллють Жираф з Жірафіхою Сльози крокодилячі. Тільки бідонька така – Бо нема закону. У Жирафів вже дочка Вийшла за Бізона. Хай Жираф не вгадав, Тільки винен не Жираф, А той, хто крикнув із гілок: – Жираф – зэ бест! Все буде ок!
|