|
В жовтій жаркій Африці В центральній її частці, Якось не по графіку Трапилося нещастя, – Слон сказав, не розібрав: «Видно буть потопу!» Взагалі так: один Жираф Влюбився в Антилопу! Що здійнялось! – і не питай. Тільки старий Попугай Гучно крикнув із віття: «Жирафу видніш, – вірю я.» Ну й що, що роги в неї, – Кричав Жираф любовно, – Нині в нашій фауні Всі рівні пороговно! Якщо ж вся моя рідня Буде їй не рада – Не виніть тоді мене, – Я піду із стада! Що здійнялось! – і не питай. Тільки старий Попугай Гучно крикнув із віття: «Жирафу видніш, – вірю я.» Батьку Антилопйому Нащо такого сина: Все рівно – що в лоб йому, Що по – все єдино! І Жирафів зять бурчить: «Бачили остолопа?» Й пішли до Бізонів жить З Жирафом Антилопа. Що здійнялось! – і не питай. Тільки старий Попугай Гучно крикнув із віття: «Жирафу видніш, – вірю я.» В жовтій жаркій Африці Не бачить ідилій – Льє Жираф з Жирафою Сльози крокодилі, – Тільки горе не спасти, Немає закону: В них й донька встигла вийти Заміж за Бізона. Що здійнялось! – і не питай. Тільки старий Попугай Гучно крикнув із віття: «Жирафу видніш, – вірю я.»
|