|
Я розігрів плече. Завмерли трибуни, Як перед виступом артист на сцені. Ех, що мені суперники – Джонс чи Клуні! – Рекорд цей буде в мене у кишені. Заметано, заказано, заколото! І здається – за ним я полечу, Та мені не можна – я метальник молота. Наказано метати – я й мечу. Ех, шкода – я мечу ікру в Італії! Я б вдома кинув молот в нікуди, Далеко так, і навіть може далі, А краще, хоч би раз – і назавжди! Я був коваль, кував я на ковадлі, Тримав свій молот і завжди бажав Закинути його кудись подалі, І щоб його ніхто не розшукав! Я проти поголовної пащеки, Та мрію, що і року не пройде, Я кидону його так тоді далеко, Що доля з шукачем ніколи не знайде. А зараз, як, певно, всі чекали, (ось-ось покажуть нам усім балет) Знову я метнув його ще далі... Так в чому ж успіху мого секрет? Кореспонденти показились просто: – Мені допомогли, – кажу їм я, – Піднятися по східцях крутих спорту Мій колектив, мій тренер та сім’я.
|