|
Удар, удар, і знов під дих, іще стусан, і от Сашко Ячевський (Кривий Ріг) проводить аперкот! Ось він загнав мене у кут й як грушу, боки мне. Чи є клозет громадський тут, бо нудить щось мене?.. Й дубасив Ячевський, і думав, чортя: «І жити гаразд, і гарне життя!» Ось лівий хук, я зразу – брик, і тренер – нітелень, а я ж – найкращий представник від станції Ігрень! Я можу кожного, як тлю, розплющити притьмом, та бити пики не люблю, й міліція кругом... А він собі думав у ході биття: «І жити гаразд, і гарне життя!» Триває герць – а хай їм грець, хто буде чемпіон? Це ж обласних змагань кінець, й Ячевський пре, як слон! Тоді я – в клінч, і виклав суть крізь галас глядачів: «Стомився ти, – кажу, – мабуть, тож краще б відпочив!» Та він духопелив – й плекав почуття, що жити гаразд, і гарне життя! Він гамселить, – він з держиморд, завсідник ДНД... Адже не бійка це, це спорт шляхетних, і т.д.! Та тут щось – хруп йому в нутрі, він впав, усім на глум; мене вітає рефері, мій односелець й кум. Й збагнув тут Ячевський усе про життя: без тями в житті не буде пуття!
|