|
Ах, любий Колю, я гасаю по Торонто, як стріну десь колишню нашу контру – докладно оперу не гаючись черкаю, – як повернуся, опер прочитає: про те, що, Коль, потрібні ми в Канаді, як світ лампади у сільраді. Тут всі бандерівці – вже в другому коліні, махновці – ті живуть на інсуліні. Не спікають юкрейном ці каліки, і ти б, Миколо, в них би звався Ніком. Та ми були б з тобою у Канаді, як дві лампади у сільраді. Я підчепив тут діву, й щось від діви, співпляшник мій тут – Ізя із Бендер. І я співаю наші спільні співи колишнім ворогам СРСР. Та загалом, потрібні ми в Канаді, як світ лампади у сільраді. Зведем усіх буржуїв на планеті! На них наш наступ в очі впав мені: в торонтському громадському клозеті по-нашому є напис на стіні! Але ж, Колюнь, доречні ми в Канаді, як у сільраді – Марина Владі.
|