|
Ми пильні – таємниці в нас вмирають, Вони – в твердих жилавстих руках. До того ж, таємниць ми знать не знаєм, Розумникам секрети довіряєм, А ми, дасть бог, як дурні, в закутках. В нас успіх зважити – так вагівниць немає, Знов успіх є, але немає гир. Вони вагомі, круто виглядають, Ми – на сторожі, ми охороняєм Кордони, успіх, й міжпланетний мир. Гелегнувши за запуск агрегату, Сьогодні ми героїв похмелим. Ще візьмем десь по півкіло на брата, Свій інтерес в нас – будем вайлуваті, – До бісу все це, й що робити з ним? Ми телевізорів усі понакупляли, По другій в шість дивилися хокей, А в сім в Нью-Йорку Сіті передали – Я сам не бачив, ми дитя купали. Але у них там, певно, все о’кей! Хоча хвилююсь про усі загрози: Як негри там? Зібрали урожай? Як там в Лівані? Й що там у Сомоси? Ясер здоровий? Тож, які прогнози? Як з Картером? Що викине Китай?.. Які медалі й ордени бувають? – Я надіслав листа в програму «Час». Ще повно? Так чого ж їх не вручають? В нас діти це найліпше полюбляють! Коли вручають – просто сльози в нас.
|