|
Ми пильні – не розбрешемо секрети, вони – в міцній мозолястій руці. До того ж, в нас нема на них кебети, Їх зберігають вчені комітети, зате ми – неабиякі їдці. Оспівуємо успіхи у пресі, хоч часто преса бреше наздогад. Щоб вороги не взнали ні бельмеса, ми стоїмо на варті інтересів, кордонів, миру, в’язнів та засад. Село в нас дотягнулося до міста, чи місто – аж до нашого села. Навчили нас чекісти й особісти любити спільне більш за особисте, приватна власність нащо нам гнила? Корів на телевізори зміняли, тож в п’ять усі дивилися хокей, а з десяти Канаду транслювали – не бачив я, кнура ми годували, та там мій дядько, в нього там о’кей! Але ж мене думки виводять з ладу: як Арафат? Що кажуть у Москві? Чи виперли душманів з Джелабаду? А Картер не зірве Олімпіаду? Хто вмер уже? Чи інші ще живі?.. Які ще ордени у нас бувають? – послав я запит до програми «Час». – До біса ще? Чого ж їх не вручають? Ваги від цього льохи набувають, вони сентиментальні трохи в нас.
|