|
Здрастуй, Коля, милий мій, чоловік коханий! На початку я привіт хочу передать. Ось приїдеш ти, боюсь, діловий, ошатний, Не додому, а в партком будеш звітувать. Як поїхав ти, я – в крик. Баби прибігали: «Ох, розлуку, цю мені – не перенести!..» За тобою так ревла, що мене тримали, – Хоч причин не нудьгувать можа б і знайти. Тут ось Пашка прибігав кум твій окаяний. Ледве-ледве не дала – ще тремчу, повір! Він три дні вже, зазвичай, ходить злий та п’яний, – Перед тим, як приставать, п’є, мов дикий звір. Ти, базікають, там взяв премію велику, Ніби Борька, наш бугай, перший Чемпійон! До бандита отого, я ревную дико і люблю тебе сильніш, ніж отей далдон Снилось, ніби захворів, п’яний геть й похмурий; Якщо думаєш чого – так не муч себе: З агрономом я пройшлась, тільки ж я не дура, – Говорила я весь час, як люблю тебе. Я-то – добре, а ось ти? Хай їм буде пусто! Тут недавно приїжджав керівник один, Так в столиці, каже він, секс лиш да розпуста, Та й жінок, як не крути, більше, ніж мужчин. Ти вже, Коля, там не пий, будеш пити вдома; Тут ти можеш хоч би що, можеш – хоч в запій. Окрім тебе я ні-ні, навіть з агрономом, Хоч культурний чоловік й не такий дурний. У комору дощі тече – бо дірява, вірно? Вже не сила без тебе й незатишно буть. Будь-який, та приїжджай, бо люблю безмірно!.. Якщо можеш, напиши, що там продають.
|