|
– Ой, Вань, дивись – прикольні клоуни! До вух ротяки, то й смішні. Лице все фарбами мальоване, І голоси, як в алкашні. А цей, кажу серйозно, глянь: Як небож наш, та сама п’янь, Да ти поглянь, хутчіш поглянь, Цікаво ж, Вань! – Ти, Зін, чого оце про небожа, – Який не є, а все ж рідня! Сама намазалась, ну треба ж бо, А інших – знай собі шпиня! Помовчала б хоч трохи, Зін, Чкурнула б краще в магазин, Не побіжиш? Так я один... Посунься, Зін! – Ой, Ваню, подивись на карликів, Усі в джерсі, нам так не жить... На нашій п’ятій швейній фабриці Таке не зможемо ми зшить. А в тебе, друзі, чуєш, Вань, Лише сама голота й рвань, І серед їхніх вподобань Бухло, бо – п’янь. – У мене друзі хоч не коміки, зате не тягнуть із сім’ї, непотріб п’ють із економії, не часто... Але ж на свої. А в тебе, не забула, Зін, Друзяка – із заводу шин. Як самогон, ковтав бензин, Згадала, Зін? – Дивися, он папуги бігають, Цікаво навіть диваку. А он, дивись, не можу вимовить – Футболка... Хочу ось таку! В кінці кварталу, чуєш, Вань, Мені таку притарабань... Чого – відстань, чого ж відстань, Як прикро, Вань! – Замовкла б краще ти, інфекція! Накрилась премія в квартал. На мене хто писав в дирекцію? Не ти? Та я ж листи читав! До того ж, як то кажуть, Зін, До біса треба взять тканин, Тобі не хватить і аршин, Де гроші, Зін? – Ой, Вань, помру від акробатика, Диви, як крутиться, хто ж знав! Наш керівник, товариш Сатюков, Недавно також так скакав. Ти прийдеш ввечері, Іван, Заляжеш зразу ж на диван, Чи гаркнеш, як ввалив стакан, Ти що, Іван? – Мабуть, вже зараз ти напросишся, До чого ці твої понти? Тут вдень накрутишся, як фокусник, Прийдеш додому, а там ти. Ну і мене відразу ж, Зін, В пивну потягне й магазин, А я, ти ж певно знаєш, Зін, Не п’ю один! – Дивись, як вправна та гімнастонька, Неначе ноги на гвинтах. У нас в кафе молочнім «Ластівка» Офіціантка може так. А в тебе подружки всі, Зін, Лиш в’яжуть шарфики для зим, Від них дуріє не один Громадянин! – А як там Любка Фєдосєєва, Касирка із ЦПКіВ, Її хотів ти звабить, певно, так? Хіба ж у ній щось цнотне є? То, може, хватить гризтись, Вань, Поїдем краще в Єревань. Чого ж «замовкни та зав’янь», Нечемно, Вань!
|