|
Ой, Вань! Ти глянь, які тут клоуни! Рот – хоч зав’язки пришивай. Ой, до того ж, Вань, розмальовані, І голос – як у алкашів! А той похожий (правда, Вань) На шурина – така теж пянь. Та, ні, ти глянь, ні-ні, ти глянь, Я – правду, Вань! Послухай, Зінь, не чіпай шурина. Який ни є, а все ж рідня. Сама намазана, прокурена, – Дивись, діждешся у мене! Замість базікать, взяла б, Зін, В антракт зганяла в магазин... Що, не підеш? Ну, я – один. Посунься, Зін!.. Ой, Вань! Дивись, які тут клоуни! В джерсі одіті – не в шевйот, На нашій п’ятій швейній фабриці Таке навряд чи хто пош’є. У тебе, їй-богу, Вань, Ну, всі друзі – така вже рвань, І п’ють завжди в таку рань Таку погань! Мої друзі, хоч й не в болоніях, Все ж не виносять із сім’ї. А гадость п’ють із економії, Ну й що, що зранку – так на свої ж! А в тебе у самій, згадай, Зін, Приятель був з заводу шин, Так той взагалі хлистав бензин. Забула, Зін. Ой, Вань, дивись-ка, попугайчики! Ні, я їй-богу, закричу!.. А оце хто в короткій маєчці? А я, Вань, теж таку хочу. В кінці кварталу – правда, Вань, – мені таку ось теж зваргань... Ну, що «відстань», завжди «відстань»... Прикро, Вань! Ти б, мабуть, краще помовчала – Накрилась премія в квартал! А хто писав на службу жалоби? Не ти? Коли я їх читав? До того ж оцю майку, Зін, Тобі надінь – позор один. Тобі шитва піде аршин – Де гроші, Зін? Ой, Вань, помру від акробатиків! Дивись, як крутиться, нахал! Завцехом наш, товариш Сатюков, Недавно в клубі так скакав. А ти прийдеш додому, Вань, Поїв – і зразу на диван, Чи кричиш, коли не п’яний... Ти що, Іван? Ти, Зін, на грубість нариваєшся, Все, Зін, скривдить норовиш! За день так наперевертаєшся... Прийдеш додому – ти сидиш! Ну, і мене, звичайно, Зін, Увесь час тягне в магазин. А там – друзі... Ти ж знаєш, Зін, Не п’ю один! ...Ого, одначе ж і гімнасточка! Поглянь ти – ноги на гвинтах. У нас в кафе молочнім «Ластівка» Офіціантка може так... А у тебе подруги, Зін, Все в’яжуть шапочки для зим, Від їх нудьгуючих вітрин Дурієшь, Зін! – Як, Вань, а Лілька Федосєєва, Касирка з ЦПКіо́? До неї ліз ти на новосіллі; Вона – так дуже нічого! Замість лаятись, краще, Вань, Поїдем в отпуск в Єревань... . . . Прикро, Вань!
|