|
– Ой, Вань! Дивися, знову клоуни! А брешуть – рота хоч зашей! Такі упітані, годовані, А морди – як у алкашей. А той – он схожий, правда, Вань, На шуріна – та ж сама п’янь! Ні-ні, ти глянь, ні-ні, ти глянь, Я, правда, Вань! – Та не чіпляйся, Зін, до шуріна! Який не є, а все ж – рідня! Сама намазана, прокурена... Дивись, дождешся тріпаня! А чим базікать даром, Зін, Зганяй в рекламу в магазин. Не підеш? Ну, тоді один. Посунься, Зін! – Ой, Вань, дивися, знову карлики, Одягнені від пуп-маш’є. На нашій бувшій швейній фабрикі Навряд чи хто таке пош’є. А в тебе, Вань, їй-Богу, Вань, Друззя усі – така вже рвань! І мутінь п’ють у саму рань! – Мої друззя хоч не в болонії, Проте, не крадуть із казни. А мутінь п’ють із економії, Із ранку хоч – та за свої. А в тебе у самої, Зін, Був приятель з заводу шин, Так той вабще хлистав бензин. Згадай же, Зін! – Ой, Вань, дивись, а он папугочки. Повторюють те ж саме: «Ку!..» А хто отам у куцой юбочкі? Я хочу теж собі таку! Як будуть гроші – правда, Вань, Ти теж мені таку сваргань... Ну, шо «Отстань»? Ну, знов «Отстань»? Обідно, Вань! – Уже ти краще би помовчала: Накрились гроші за квартал! Сама ж не раз на службу скаржилась – Хазяїн наш на всіх наклав! До того ж, тую юбку, Зін, Тобі надінь – на ніс один. Тобі потрібна – із аршин! Де гроші, Зін? – Ой, Вань, умру від акробатика: Як оборудки вміло склав. Колись завцеха наш, пан Савтюхов, Так в презентації стрибав... А ти додому прийдеш, Вань, Закусиш – й знову на диван, А в голові – один дурман. Ти шо, Іван? – Ти, Зін, на грубість нариваєшся, Все ображаєш і шипиш. За день і так наприкладаєшся, Додому прийдеш – ти сидиш... Ну, і мене, звичайно, Зін, Відразу тягне в магазин, А там друззя. Ти ж знаєш, Зін, – Не п’ю один! ...Ого, однак, ота гімнасточка Що витворяє, хоч в літах! В «Макдональдзі» на місці «Ласточкі» Офіціантка може так. А в тебе подруги всі, Зін, На ринку – з літа і до зим. Від їх тупих базарних мін Дурієш, Зін...
|