|
– Ой, ти дивися, Колю: клоуни! Вони навмисно всі брудні? Дивися: наче негодовані, й хриплять, як кнур наш на свині! А той скидається – ой, Коль – на небожа – оце-то роль! Така ж бо нещадима голь, – дивися, Коль! – Ти, Дусю, той, облиш про небожа, – який ні є, а він рідня! Сама тут, бач, лише одне бажа, а ще когось собі шпиня! Здала б склотару краще, Дусь, бо користі від тебе – дзусь... А втім, без тебе обійдусь. Де посуд, Дусь? – Ой, Коль, всіх леви перевершили! Ой, глянь: отой чогось там з’їв! А в нас на фермі свині-беркшири хоч тиждень можуть без кормів. А в тебе так всі друзі, Коль, вживають тільки алкоголь, й Мишко – якийсь аерозоль. Ні, справді, Коль! – У мене друзі хоч не коміки, зате не курять самогон, – щадять-бо рідну економіку, і хай сказиться Пентагон! А в тебе у самої, Дусь, із боку матері дідусь щоночі пив колгоспний дуст. Згадай-но, Дусь! – Та глянь же ж, Колю: акробатики! Полізли вгору, як до стріх... На фермі дах законопатити якби нам залучити їх! А ти в суботу взяв би, Коль, й зладнав у клуні антресоль. Та ще на дах поклав би толь. Ти чуєш, Коль? – Ох, не дратуй, бо всиплю перцю я! Не видасть толю бригадир. На мене хто писав в дирекцію? Не ти? Та я ж читав той твір! До того ж, люди кажуть, Дусь, в неділю буде землетрус, й уся та клуня зразу – лусь! Навіщо ж, Дусь? – Ой, Коль, а в фокусника лисинка... Ой боже ж, бабу він пиля! Ой, як же так, вона цілісінька... Та ще їй шана опісля. А ти до хати зайдеш, Коль, та зразу: «Очі не мозоль!» А сам сідаєш, як король. Це ж кривдно, Коль! – Та чи тебе, Дусь, наш Брівко вкусив, що в тебе стільки глупоти? Тут вдень таких удієш фокусів, додому вернешся – там ти. Ну і мене відразу, Дусь, в пивницю тягне тут чомусь, а там до біса тих спокус, – ти ж знаєш, Дусь. Тож краще глянь, які наїзниці! Береш у руки – маєш річ... На складі в нас, в колишній ризниці, така ж працює, Любка Гич. А в тебе подруги всі, Дусь, скидаються на тих бабусь: шкарпетки в’яжуть все комусь... Гидота ж, Дусь! – Еге ж, а Клавдя Опанасенко? А ще свідома ланкова! Ти сам же ж ліз до тої ясоньки, та тільки там вже – голова... А ніж гарчати, гайда, Коль, кохатись он до тих тополь. Ти тільки там не напартоль! Ну, згода, Коль?..
|